Євгеній Павлович Литвак
Епоха слави і надії
Глава 12
Після подій на Родосі пройшло близько трьох днів. Останні збори членів Братства були не зовсім вдалими. Смерть Казбека і сера Альприма, сотні людей, які допомогли сховатися Цареві і іншим членам Братства зараз здавалися дивним сном. Наступного дня, кожен з них отримав повідомлення:
Франція. Будинок Еврана. Полудень. Через три дні.
Цар теж отримав таке повідомлення, і вже знав, що потрібно робити. Він, був майстром перевтілення, і залишитися непоміченим або зникнути, для нього було легко. Кожен член Братства був ще однією таємницею, яку вони присягнулися зберігати. Після довгого часу, проведеного в полоні, їм потрібно було ретельніше ховатися. Розчинившись у натовпі, вони розчинилися по – справжньому. Навіть Глава Братства не знав, де вони можуть бути, знав тільки спосіб, як з ними зв'язатися. Дев'ять невідомих добиралися до місця з різних куточків світу.
В якомусь сенсі вони були безликими, і в той же час могли бути, ким завгодно. Цар вів свій мерседес по автобану в Париж. Він не став міняти машину, вирішивши, що ніхто не повірить у таку зухвалість, і шукатимуть будь-яку машину крім цієї. Через відкрите вікно, потік повітря розвивав його волосся. Від яскравого сяючого сонця, його захищали темні окуляри. Все та ж біла сорочка зараз прикривала його татуювання. Він їхав майже з максимальною швидкістю, машина ревла, як дикий звір.
До місця зустрічі залишалося півгодини їзди, але Цар гнав так, що був на місці вже через десять хвилин.
Заміський будинок розташовувався на приватній території, далеко від міста в одному із заповідників. Ці землі часто викупляли багачі, щоб піти чимдалі від міської метушні і бути ближче до чистоти невинної природи. Навіть дорога тут була земляна, а не вистлана асфальтом. Кілька покажчиків, розташованих на головній дорозі, показували на з'їзд, по якому можна було дістатися до місця. Ганна спокійно спостерігала за тим, як Цар керує автомобілем, здійснюючи, іноді навіть божевільні маневри.
Її погляд вабила природа і те, як швидко вона міняє свій вигляд: поля, потім пагорби, а тепер ліси.
Цар повернув вліво і машину почало гойдати по вибоїстій дорозі. Ганну почало трясти і злегка вколисувати. Цар зменшив швидкість і трясіння припинилося.
– Звідки ти знаєш дорогу?
– Мені прислали координати. – З посмішкою відповів Цар.
– Коли ти тільки все встигаєш? – Ганна теж посміхнулася у відповідь.
Проїхавши близько кілометра, машина зупинилася біля самотнього будинку, захищеного огорожею заввишки метра в чотири. Кругом був ліс із буку, модрини і сосен. Ганна була в захваті від цього місця, як тільки машина зупинилася, одразу вийшла.
Цар відкрив багажник, дістав сумки і попрямував до воріт. Як тільки він потрапив в поле зору камер спостереження, ворота відкрилися, і вони ввійшли в середину. Територія маєтку була безлюдною і неймовірно тихою. Здавалося, що навіть птахи тут замовкають. Вони пройшли по стежці, що вела до головного входу. З боків росли густі кущі, які заповнювали простір до самої огорожі.
Зупинившись біля ганку, Цар поставив сумки на землю і розстебнув одну з них. В середині лежали книги Братства. Переконавшись, що все на місці він випрямився. Він відразу ж помітив здивовані очі Ганни. Їй не треба було говорити, він відразу зрозумів, про що вона хоче запитати. Всім своїм виразом обличчя вона транслювала питання: "Де ти їх взяв"?
Цар посміхнувся:
– Не дивуйся ти так. Це не магія. Вони вже давно з нами. Пам'ятаєш нашу поїздку до Риму.
– Так. – Боязко кивнула Ганна, слухаючи голос Царя.
– Так от… Будівля Мальтійського Ордену, де нас викрали.
– Цього я ніколи не забуду. Це було жахливо.
– Але перед цим, я поспілкувався з однією людиною. Поряд стояв фургон. Одна з небагатьох машин з номерами ордену. Вона часто виконує державні отримання і часто їздить по Європі, виконуючи роль кур'єра.
– Я пригадую. – Задумливо вимовила дівчина, відтворюючи картину тих днів. – Але ти поговорив з ним зовсім не довго. Я подумала, ти дізнаєшся адресу, і коли ти так швидко повернувся, я вирішила, що ми прийшли правильно.
– Найбільші справи творяться під носом у простих людей. – Розсміявся Цар. – Я показав перстень водієві автомобіля, і він одразу впізнав його. В той момент я все зрозумів. Краще місце для зберігання таємної бібліотеки – це транспорт. Він завжди міняє своє місце розташування і дізнатися, де він знаходитися складно, а навіть якщо і дізнався, то в кожну хвилину, його координати можна змінити. Водій пообіцяв, що передасть посилку, і я дав йому адресу Першого. Пізніше зв'язався з ним і попросив захопити їх з собою на Родос, а звідти вони потрапили до мене у багажник.
Ганна була одночасно вражена і шокована. Весь цей час книги були поряд з ними, і ніхто не здогадався просто їх обшукати.
– Хочеш щось сховати… – Посміхаючись, сказала Ганна.
– Так … поклади на видне місце. – Закінчив відомий вираз Цар, оглянувши будинок.
Він постукав у двері, і ті відразу відчинилися. Здавалося, що будинок був живий і сам знав, кому і коли відкривати двері. По той бік порогу був темний коридор, який вів у суцільний морок. Цар сміливо ступив у в'язку темряву. Біля далекої стіни спалахнуло світло. Цар йшов далі, не зупиняючись, не звертаючи ніякої уваги на те, що було навкруги. Його не цікавили ні меблі, ні колір шпалер, ні висота стелі. Хоча зовні будинок виглядав цілком багато, і інтер'єр кімнат повинен був відповідати.
– Тепер я ще більше себе почуваю залученою до таємної організації. – Сказала Ганна, йдучи по тьмяно освітленому коридору. – Раніше мені здавалося це вигадками, але зараз я розумію, скільки існує людська цивілізація, стільки існують на землі і таємні товариства. Масони, тамплієри, розенкрейцери. Про них мало відомо, аж надто добре вони приховують свої таємниці. Може вони спеціально робили так, щоб вся їх діяльність, здавалася вигадками і чутками.
– Але безумовним чемпіоном по скритності, поза сумнівом, стало Браство Дев'яти Невідомих. – Підтримав він бесіду Ганни. – На сьогодні воно залишається найзагадковішим і маловивченим. Воно законспіроване настільки добре, що ось вже впродовж кількох століть історики і дослідники сперечаються: а чи існує союз "Дев'яти Невідомих" насправді?
– А чи існує? – Повторила питання дівчина, не могла повірити, що їх бачила.
Цар поглянув на неї, загадково посміхнувся і містичним голосом почав:
– Кажуть, що це якісь таємничі мудреці, чи то надзвичайно довгоживучі, чи то взагалі безсмертні. І займаються вони двома речами, по – перше, коплять і освоюють всі досягнення, всіх без виключення наук на нашій планеті, а по – друге, стежать за тим, щоб ті або інші науково – технічні новинки не перетворилися у людей в знаряддя самовинищення. Ці мудреці, майже всепровідні і практично всемогутні.
Ганна дивилася на нього цікавим поглядом, бажаючи почути розв'язку. Він зробив паузу, після чого відповів:
– Союз "Дев'яти" – реальність, дуже хочеться вірити, що брати зуміють вберегти людство і від ядерних воєн, і від нейтронної зброї, і ще від багатьох страшних і небезпечних речей на землі. Якщо ж ні, тішитимемося тим, що цей міф, що дійшов до нас з глибини віків, вказує людству напрям, в якому треба рухатися.
Сміливим рухом, Цар схопив ручку дверей, штовхнув її вперед. Вона відкрилася, і світло кинулося заповнювати коридор за спиною Ганни і Ніколаса. Вони ввійшли до залу. Високі стелі здавалися вище за сам будинок, а люстра, що яскраво світилася, була просто білою кулею, що висіла над головами. В кімнаті не було столу, як це зазвичай буває в залах. Кругом були розставлені крісла, обернені в середину кімнати. Стіни прикрашали старі картини, на яких зображалася історія людства.
Тут було зображено падіння Римської Імперії, перший паровий потяг і перший літальний апарат. Були і картини знаменитих людей, таких, як Давинчи, Аккбара, Роджера Бэкона. Це приміщення зберігало в собі найглибші таємниці, які міняли хід історії людства. Жоден звук не покидав цю кімнату, жоден промінець світла або погляд не виходив за стіни, що обмежують зал.
Лео Евран стояв, інші місця були зайняті, було порожнє лише одне. Коли Цар увійшов, всі звернули на нього увагу, неначе його чекали і не сміли починати без його присутності. Ступаючи по м'якому килиму, він підійшов до Еврана, тримаючи сумки в руках. Той посміхнувся.
– А ось і ви – радісно привітав їх Глава Братства. – Можете зайняти вільні місця, і ми почнемо.
Евран поступився своїм місцем Ганні, і Цар сів поряд з нею.
– Всі ви знаєте, що… – Почав здалека свою мову Евран. – У всі часи, переможці займалися переписуванням історії, підлаштовуючи історичні моменти під себе. Тому знати істинну історію, дано не кожному. Поява нашого Братства, пов'язана з появою індійського правителя Ашоки. Він проводив політику об'єднання Індії, що загрузла в міжусобицях. Сповнений чистолюбства, він відправився завойовувати сусідню державу – Калінгу, що розташовувалася, між нинішніми Калькутою і Мадрасом.
Війна виявилася самою кровопролитною, тисячі вбитих повергли Ашоку в жах. – Тут він вказав картину, на якій була зображена одна з битв Ашоки за фортецю "Хіч – Каре".
– Після неї, Ашока відмовився від політики "вогню і меча" і вирішив підкорювати серця підданих світлом: якщо вже і об'єднувати Індію, то за законами боргу і благочестя. Бажаючи облагодіяти людей, Ашока заборонив використовувати творіння розуму у зло. Але були брати, які про це забували і вчиняли необачливо, вели цивілізацію до загибелі і не лише її, але і саме Братство. Такі шрами гоїлися дуже довго, і зараз Глава Братства хотів кожному нагадати про це.
– Цар Ашока створив організацію, члени якої повинні були оберігати людство від самих людей, а для цього їм самим треба було стати вище за це звання, стати надлюдиною, а це велика спокуса і всі ви про це знаєте.
Ганна оглядала присутніх, вони були дуже уважні.
– Існує переказ, – продовжив звучати голос Эврана в залі, – що жахи війни справили на нього сильне враження, і він вирішив зробити все, щоб людський розум і знання ніколи не змогли бути спрямовані на знищення людства. Ашока розпорядився засекретити науку про минуле і майбутнє. Наша мета – не допустити, щоб відомості про важливі засоби знищення – потрапили в руки людей.
– Як ти бачиш – вони існують до цього дня. – Шепнув Цар у бік Ганни, а Евран продовжував свою промову.
– Зрозуміло, індійський цар розумів, що прогрес, як і людську думку, заборонити не можна. Тому він постарався переманити на свій бік найбільших учених, магів, астрологів і філософів того часу, а ми з вами це робимо сьогодні.
Тут Цар чемно підняв руку і, побачивши схвальний жест Глави Братства почав :
– Ашока займався не лише наукою і знаннями, здатними знищити все живе, він так само ратував за співіснування різних релігійних груп, а не за загострення відносин між ними. "Нехай шанується і чужа секта. Якщо роблять так, то розвивають свою і допомагають чужій. Якщо поступають навпаки, то руйнують свою секту і шкодять чужій".
Цар процитував слова Ашоки і додав своє пояснення:
– Він в першу чергу став духовним правителем, а Братство спочатку було чернечою організацією, тобто духовною. Вони слідували дхарма, а дхарма містила низку правил праведного способу життя та поведінки, яким вони слідували. Згідно з едиктами, правила ці передбачали слухняність батькам, повагу до вчителів і старших, шанування шраманов і брахманів, добре відношення до рабів і слуг, друзів, родичів, щедрість милостині, стримування від марнотратства і скупості, невбивство живих істот і так далі.
Цар Ашока, набожний буддист і переконаний супротивник воєн, відмінно усвідомлював, яку силу мають знання та віра, і не міг допустити їх використання заради руйнування і кровопролиття.
– Занадто фантастично щоб бути правдою. – Висловилася Ганна, дивлячись на Царя.
– Братство змінилося з часів Ашоки. – Покірливо відповів Евран. – Слово "духовність" стало чужде нашим братам і тому почали траплятися такі події, як остання. – На останньому слові він зробив акцент. – Ми століттями охороняли від людей прогресивні знання і технології, вичікуючи, поки людство виявиться готовим до того, щоб правильно реагувати на нові відкриття і винаходи.
Братство прагнуло, щоб люди використали отримані знання, тільки на благо, але ніяк не в шкоду, а вийшло так, що ми самі стали приносити біду суспільству, допускаючи до своїх лав, таких людей, як Альприм.
– Вам все ж не вдалося врятувати світ від жорстокості, від воєн та епідемій. – Несподівано голосно заявила Ганна. – Якщо в вас була на те влада, чому ви дозволили світу пережити стільки болю?
Евран схилив голову перед такими правдивими звинуваченнями і тихо відповів:
– Так, траплялися трагедії в історії людства, не усьому ми змогли запобігти, але без нашої участі, їх було б в рази більше.
– Якщо ви взяли на себе відповідальність за знання, які маєте і ті, які приховуєте від людей, то ви у відповіді за те, що сталося через відсутність цих знань у суспільстві. – Продовжувала говорити Ганна. Її вигляд сильно змінився, здавалося, що вона виступала від імені всіх, що живуть на цій планеті.
– Ви планомірно та систематично знищували відомості існування великих цивілізацій старовини: алхімічні книги, що детально описують реальні перетворення елементів, описи зустрічей з інопланетянами, праці по вищій магії, що дають владу над природними стихіями. Навіть археологічні відкриття, якщо вони наближають до розгадки справжніх таємниць минулого, часто вели до загибелі їх авторів. Більше того, вже зроблені відкриття часто безслідно зникають.
Така, наприклад доля тих, хто піднімає питання існування Підземного Світу Агарти і руїн ДаАрії на Північному Полюсі. Тих, хто піднімає питання про Ханоя Побідоносця і "тварюк" яких він переміг, і тих, хто допускає існування Царя Світу. Не кажучи вже про будівництво Петербургу і самого Ісаакіївського Собору.
– Так, це ми дали серові Альприму колоду карт і сказали, що в ній сховано безсмертя, яке його так цікавило. – Відповів Глава Братства, зробивши кілька кроків, щоб розім'яти ноги. – Монферан дійсно був найнятий Братством, щоб зробити те, що він зробив – реставрацію храму Сонця і його християнізацію. Зобразити Цезаря і його сина Ісуса в тому числі. Ви зіткнулися лише з малою частиною.
– І цієї частини вже досить! – Все з таким же натиском говорила Ганна. – Членом вашою організації був навіть Папа Римський. – Вона показала на одну з картин, що висіли на стіні із зображенням Сильвестра II, який свого часу був великим вченим – енциклопедистом, що збирав незвичайні рукописи, присвячені астрономічним інструментам, геометрії і музиці.
– Не лише Папа. – Посміхнувся Эвран. – До Дев'яти Невідомих зараховують Леонардо да Вінчі, Роджера Бэкона і Парацельса. – Він вказав у бік картин на стіні. – Наприклад, Роджер Бэкон передбачив винахід телескопа, літака, автомобіля і телефону. А ідеї Леонардо да Вінчі про гвинтокрил, підводний човен, шарикопідшипники і гусеничний хід, були не зовсім його плодами уяви. Одним з членів Братства також був Акбар – падишах Індії з династії Великих Монголів, що жив у 16 столітті.
Свого часу він видав вражаючий указ, що проголошував свободу віросповідання, і відмінив страту за віровідступництво. Він зібрав при своєму дворі кращих вчених, практиків і філософів. Велика частина архівів після його смерті безслідно зникла, збігів у цьому світі не буває, ми їх виключаємо.
Ганна заворожено слухала Еврана. Його слова повністю обеззброювали її і шокували. В ній копилося невдоволення, протест, який ось – ось вирветься назовні.
– Ви маніпулюєте людьми, як маріонетками, підсовуючи їм недогризки, що залишилися після вашого банкету.
– Гроші робляться на тому, що постійно купується. – Після невеликої паузи все ж відповів Евран. – Одна з наших компаній, що виробляють електроустаткування, викупила і "заморозила" патент на "вічні" електричні лампочки, винайдені в кінці минулого століття. Фінансова машина повинна крутитися. Якщо люди не купуватимуть лампочки, вони захочуть купувати щось ще і тоді доведеться створювати нове, те, до чого вони ще не готові. Вже нехай вони задовольняються малим і платять за ті, які перегорають щороку.
– Мабуть, з тих самих причин була вилучена і будь – яка інформація про найбільш значні винаходи геніального Ніколи Тесли. – Вступився за Ганну Цар. – Зокрема про "конвертер твердого стану", який перетворював енергію, з космічного простору – в електрику. – Було від чого затурбуватися нафтовидобувним компаніям і виробникам електроенергії. Таємні товариства зацікавлені в одноосібному володінні елітарним знанням і високими технологіями.
Несподівано обриваються, дослідження, що подають надію, безслідно зникають перспективні вчені, їх роботи кимось вилучаються з бібліотек, імена зникають з каталогів і довідкових видань. Де і на кого вони працюють?
– В XIX столітті про суспільство Дев'яти Невідомих, світу розповів Луї Жаколіо, французький консул у Калькуті при Наполеоні III, він мав доступ до безлічі секретних документів. Після себе він залишив бібліотеку рідкісних книг, присвячених великим таємницям людства. У 1927 році Талбот Менді стверджував, що суспільство Дев'яти Невідомих реально існує і кожен з його членів є хранителем однієї з Книг, присвяченою тій або іншій галузі знань. – Евран говорив про ці речі, як про щось абсолютно звичайне, ніби про погоду чи меню в ресторані.
– Світ знав про наше існування, багато хто нас шукав і знаходив. Писали про нас статті, вели розслідування. Якщо ви вважаєте нас злом, то могли б зупинити, але ви так сильно зайняті собою, що вам плювати на інших. Ми робили все це не для себе, а для вас. Ми не ті, хто користується владою, ми ті, хто дає її. Наше завдання не підкорити ваш розум і волю, а навпаки звільнити від неуцтва, але всьому свій час. Цар встав і підійшов до Еврана. Він поставив на підлогу чорну сумку, і дістав десять книг. Обурення Ганни тут же помінялося на цікавість і трепет.
Ці книги, з-за яких їм довелося пережити стільки, тепер лежали прямо перед нею. Їх розмір був більше, ніж звичні книги, а вік залишив на них свої сліди, зробивши сторінки пожовклими і потріпаними. Всі затамували подих.
Пройшло вже три дні з моменту подій на даху фортеці Родоса. Тіла Казбека та Альприма були опізнані і передані найближчим родичам для поховання. Поліція збирала будь – які відомості і свідчення, але їх було так мало, що тека з цією справою обмежилася однією сторінкою. Опитати всіх людей, що утворили величезний натовп, поліція не змогла, а ті одиниці, що потрапили до рук співробітників правоохоронних органів, не повідомили нічого виразного або конкретного, лише кілька розпливчатих фраз, за які не можна було зачепитися. Вся ця подія нагадувала більше постановочну виставу або черговий флешмоб, і коли б не два трупи, то поліція залишила би, все, як є. Швидше ця справа пролежить на полицях місцевого відділення поліції, а по закінченню терміну переїде на постійне місце проживання до архіву, як і багато інших загадкових справ.
Заміський будинок Еврана рідко приймав відвідувачів. Його найближчі сусіди вважали його бізнесменом, що часто буває в роз’їздах і що вертається сюди під час своєї короткої відпустки. Решта часу за будинком доглядали слуги, підтримуючи його в чистоті. Коли до нього все ж заглядали люди, всі вважали, що це нарада директорів його компанії або ж просто зустріч старих друзів. Не було тих, хто міг його запідозрити в таємних змовах, маніпуляціях урядом, контролем фінансового ринку чи інших масштабних подіях. Не було тих, хто міг знати, що він Глава Братства Дев'яти Невідомих і що ті люди, які відвідують його, це мало не найвпливовіші люди на планеті, в чиїх руках лежить велика частина ресурсів і влади на всій землі.
– Перша книга присвячена техніці пропаганди і методам ведення психологічної війни. – Евран взяв книгу в руки і розкрив її, акуратно перегорнув перші сторінки. – Зі всіх наук, – він перевів свій погляд на чарівну Ганну, яка тепер так жадібно слухала, – найнебезпечніша – це наука про контроль над думками людей, тому що вона дозволяє керувати цілим світом. Коли ці знання просочилися в суспільство, їх почали масово використовувати для залучення людей в армію, і в недалекому майбутньому була розв'язана Перша світова війна.
Політичні ігри стали витонченішими, і прості люди втратили більшу частину своєї усвідомленої свободи. Зараз людина не може знати, які думки його власні, а які були їй нав'язані.
– Вбити тіло – це не так страшно, як вбити людину в середині цього тіла. – Боязко вимовила Ганна, відчуваючи на собі погляд Глави Братства. – В якийсь момент, всі ці страшилки про зомбі апокаліпсис стають реальнішими, коли розумієш, що ми вже зомбі.
Він нахилився за наступною книгою. Масивний рукопис опинився в його руках, і він знову розкрив її. Пожовклі сторінки перекладалися з одного боку в інший, края їх були вже нерівними від часу і частого використання.
– Друга книга присвячена фізіології. В ній описані способи, як вбити людину одним дотиком – смерть походить від зміни напряму нервового струму. Те, що вам відомо, як дзюдо – це теж просочування інформації з цієї книги. Багато східних єдиноборств стали грунтуватися на знаннях, описаних в ній. З чуток, одного разу Тибетський чернець повернувся з далекої подорожі, і навчив своїх соратників першим п'ятнадцяти прийомам, кожен з яких був смертельним.
– А хіба в цій книзі не було знань, які не вчили би людей вбивати?
– Людей не треба вчити вбивати. – Відповів Цар замість Еврана. – Це в них в крові. Люди жорстокі за своєю природою, хоч так і не вважають, але все ж залишаються тваринами. Навіть найінтелігентніша людина стане звіром, якщо йому дати зброю і дозволити вбивати.
– На жаль, так і є. – Погодився Евран. – Людина не знає свою природу і не приймає її. Ми часто заперечуємо в собі нашу тваринну суть, не звертаючи на неї увагу. Але коли, щось залишається без уваги – воно може вийти з – під контролю. Всі війни велися заради миру і благополуччя, але саме в цей час здійснювалося найбільше вбивств, насильства, грабежів і зрад. Саме людина – найнебезпечніший звір на нашій планеті.
– А ця книга може приносити благо? – З цікавістю запитала Ганна.
– Знання – це тільки знання. – З посмішкою відповів Глава Братства – Дії, що здійснюються нами – це вже інше. Знання не можуть бути хорошими або поганими, а ось наші дії так. В цій книзі написано про будову нашого тіла, до самих найдрібніших подробиць. Завдяки їй, у світі з'явилися такі науки, як анатомія, хірургія, травматологія і багато інших. Трансплантологія – сьогодні люди вміють пересаджувати серце і інші органи, знають, як вони працюють і чому люди хворіють.
Евран зробив паузу і подивився на своїх братів. В багатьох на обличчях був жаль.
– Але і ці знання придбали форму ненависті і насильства і це теж наша провина. – Евран поклав книгу на місце. – В цих книгах є багато знань. Третя книга про мікробіологію, про структуру клітин і різних бактерій, а четверта про метали та їх властивості. Знання про хімію взяті з неї ж. Всі ці легенди про алхіміків, що перетворюють свинець на золото реальні. Сьогодні доступна лише частина інформації. Тільки уявіть, що б було, якби люди дізналися, що можна зробити вічний метал.
– Можна було б зробити якісну техніку, яка не ламатиметься! – Наївно подумала дівчина, але Евран її відразу спустив на землю.
– Зброя! – Грізно вимовив він. – Вони б робили з нього зброю і тільки. І в кого раніше з'явиться ця технологія, той намагатиметься отримати перевагу над іншими. Всі ці таємниці на те і таємниці, щоб бути прихованими від сторонніх очей. Світ багато до чого не готовий.
В його руках з'явилася п'ята книга. Він тримав її немов маленьку дитину. З такою ніжністю і трепетом.
– Це писання містить в собі вчення про всі засоби зв'язку. – Заявив Евран. – Земних і позаземних.
Від його слів по спині Ганни пробігли мурашки.
– "Позаземних". – Повторила вона собі.
– Так, ми не одні! – Евран уловив здивування дівчини і прекрасно її розумів. – Всесвіт величезний, щоб в ньому були тільки ми. В цій книзі написано, як підтримувати зв'язок з позаземними цивілізаціями.
– Були ті, хто входив в контакт з інопланетянами?
– Можна і так би мовити. Ти, напевно, чула історії про НЛО і про те, як інопланетні істоти викрадали людей для своїх дослідів. Звичайно ж, ми не могли допустити, щоб про це дізналися, і ми перетворили це все на міфи та казки. Тільки так, правда та, що лежить на видноті – може залишитися непомітною.
– Але, як вони могли прилітати сюди, якщо вони так далеко?
– Відповідь на це питання теж є. Шоста книга присвячена таємницям гравітації. В ній все про фізику і математику. Ця книга, відома історикам тільки з чуток, а написане в ній, вважають легендами. Кілька років тому, в Тибеті, у Лхасі, виявили деякі санскритські документи і послали їх для перекладу в університет Чандригарх. Доктор Руф Рейну з цього університету заявила, що ці документи містять інструкції по спорудженню міжзоряних космічних кораблів!
Їх спосіб пересування, сказала вона, був "антигравітаційним" і базувався на системі, аналогічній використаній в "лагхимі", невідомій силі "я", існуючою в психічній будові людини, "відцентрової сили досить, щоб здолати все гравітаційне тяжіння". Згідно з вченням індійських йогів, це та "лагхима", яка дозволяє людині левитирувати.
Ті речі, що звучали в цій кімнаті, справляли на Ганну найсильніше враження. Водночас вона сильно злилася і розривалася від інтересу та захвату. Евран по черзі розповідав про кожну книгу і чому це так важливо. Він намагався пояснити все це, що б вона розуміла, заради чого ризикувала життям. Весь той біль, через який вона пройшла, всі ті події, які залишили свої відбитки на її крихкому тілі були не даремні.
Цар, безперечно, зробив багато що для Братства, але ніхто не заперечуватиме, що за ним, як і за кожним великим чоловіком у цьому світі, стояла не менш велика жінка. Глава Братства розповів їй і про книги, що залишилися, які зберігали в собі такі знання як: сомнология, зародження життя, простір – час і інші науки, які тільки зараз починають з'являтися в суспільстві.
Ганна подивилася на свого чоловіка і замислилася – "Ловець Снів", це адже насправді унікальна наука.
Остання книга – дев'ята, присвячена соціології і розповідає про закони еволюції суспільства. Вона дозволяє передбачати зародження, стадії розвитку і згасання. Завдяки цим знанням, Братство могло успішно вести свою діяльність, залишаючись в тіні і рухати суспільство до процвітання, хоч не завжди це було мирними способами. Коли Евран розповів про всі дев'ять книг, повисла довга пауза.
Цар весь цей час слухав, сидячи в кріслі і дивлячись на Еврана. Глава Братства здогадувався, чого він чекав, але чомусь вирішив, що той повинен сам про це сказати. Так і сталося.
– Залишилася десята книга. – Впевнено заявив Цар, неначе знав про її існування не з чуток. – "Реінкарнація"– Євангеліє від Дітара.
Лео Евран виявився правий.
– Так. – Відповів він Царю. – Дев'ять книг написані самим засновником Братства – Ханоєм Побідоносцем, тут знання, які він виніс з Підземного Світу. А десяту книгу додав Дітар. Дві тисячі років назад, він був членом Братства. Потім Братство перейшло до Ашоки. На першій сторінці цієї книги написано, що цю книгу має право прочитати тільки його друг Ханой. Так, що жоден з нас її не читав.
Ганна поглянула на нього.
– Він не схожий на себе. – Думала дівчина. – Вперше в житті він не впевнений. Що ж такого в цій книзі і хто він, раз знає про неї?
Ці думки обірвалися кроками Еврана з книгою в руках. Цар одразу підійшов до нього, жадібно впивая свій погляд на писання Дітара. Лео Евран відкрив першу сторінку десятої книги і показав Цареві.
Починалася перша сторінка словами:
"Лише одному Ханою належить честь і шана".
"Людство може прийти на Землю або піти в Підземне Царство, а планета існувала завжди".
Далі був текст, написаний рукою самого Дітара:
"Тоді, в кровопролитній війні між людьми і рептилоїдами, під час якої земля була "розколота", з кров'ю змішана, краплі крові були на кожному камінчику, перемогу отримали люди на чолі з Ханоєм, а рептилоїди були знищені назавжди. Люди, що перемогли, забрали собі обидва світи: Надземний і Підземний".
"В нашу останню зустріч з Ханоєм, ми попрощалися назавжди. Він пообіцяв мені, вийти з Підземного Світу, а я йому дізнатися, що таке "реінкарнація". Свого слова я додержав. Відповідь знаходиться в цій книзі. Вона повинна зберігатися в Братстві разом з іншими дев'ятьма книгами Ханоя, і її заборонено читати всім, крім Злітаючого Дракона Побідоносця. За дві тисячі років багато що зміниться, але можу сказати одне, що вам потрібно жити по Кодексу Честі Братства, і Ханой сам вас знайде".
Цар подивився на Еврана і інших. Ніхто з них, до цього моменту не відкривав цю книгу, тільки він зважився на такий вчинок. Його серце стукало, як сотні відбійних молотків, розгонячи кров по венах. В момент тиші, його стук було чутно іншим, такий глухий і різкий, як віддалене звучання барабана.
– Ця книга – все, що мені треба. – Сказав Цар. – Я шукав її так довго, і тепер вона в моїх руках.
Його перебив Глава Братства:
– Ти перший, хто відкрив її, тепер ти рівний Ханою. Прочитай же нам, про що вона оповідає.
Цар знову опустив погляд на пергамент і вглядався в букви.
– "Кодекс Братства" – Височів напис, даючи назву наступній главі.
Губи його заворушилися, і в кімнаті зазвучав могутній голос людини -рівній Ханою:
– Вибери смерть, якщо запропонують зраду. Зради Братства не існує. Не можна визнавати його існування.
– Оберігати таємницю Братства ціною свого життя. Не зрадь Братство або його секрети. Ніколи не дізнавайся справжнього імені інших членів Братства.
– Будь готовий до того, що Глава Братства щодня може зажадати твоє життя. Поважай Главу Братства і виконуй його накази.
– Хто одного разу вкрав, той злодій назавжди. Не вкради в інших членів Братства.
– Честь дорожча за життя. Не вбий іншого члена Братства.
– Кожен член Братства заслуговує на рівне відношення. Якщо він поранений – його треба рятувати, якщо він зрадив – його потрібно покарати. Рівність і Єдність – основа Братства. Живи по Кодексу – інакше накличеш на себе лють Ханоя.
– Дітар – це Ісус? – Раптом запитав Цар.
Лео Евран ствердно кивнув головою і дав знак людям, що сидять навколо нього. Члени Братства піднялися зі своїх стільців.
– Коли Братство було в небезпеці – ти його врятував. – Говорив він Царю. – Тобі вдалося це зробити так, як написано в нашому Кодексі. Зараз ти сидиш в моєму кріслі і це не випадково. – Евран зняв з себе бордову мантію і зробив кілька кроків до Царя. – Ти самий гідний з нас і ближче за всіх до Ханоя. Ти втілив його вчення в життя і довів, що ті заповіді, що залишив нам він – це закони життя. Той, хто їх наслідує – стає Великим.