Євгеній Павлович Литвак
Епоха слави і надії
Саме тоді я і згадав в деталях аварію дванадцятирічної давності. А лікар, з яким ми стали добрими друзями, допоміг зібрати інформацію про пасажирів того автобуса. Тринадцять чоловік, які нам не допомогли і прийняли одноголосне рішення втекти з місця злочину. Моїм батькам можна було б допомогти і батько вижив би, а водій автобуса – Алекс Крамер, отримав би умовний термін. Але вони цього не зробили, адже запізнилися б по своїх маршрутах.
Тринадцять брехливих, боязких тварюк, кожен з яких, перед сном бачить наш перевернутий автомобіль. – Останні слова він вимовив дуже чітко.
– Тоді я зрозумів, що втрачати вже нічого, і набув нового сенсу. Того дня Ніколас Романов став Ловцем Снів і вільним художником Алексом Крамером. Я знайшов тринадцять прізвищ, тринадцять адрес, тринадцять чоловік, які вчинили таке зло. Але не єдиного доказу. Звідси і записки до картин, які, між іншим, зроблені по їх фотографіях в Петербурзі.
"Я знаю, що ви зробили тринадцять років тому. Інші вже призналися. Поліція вже їде за тобою" Алекс Крамер.
– Стільки років ти носив це в собі! – З болем сказала Ганна. – Хіба тобі не вистачило часу, щоб пробачити?
– Ні. Час може і лікує, але шрами залишаються. – Відповів їй Ніколас. – Потерпілі багато разів просили правоохоронців вжити заходи до розшуку і затримання Алекса Крамера. Хто тепер винен? Як пояснили в судовій колегії в кримінальних справах Верховного суду, здійснення злочину, за який передбачено пожиттєве ув'язнення, свідчить про його високу громадську небезпеку, тому відносно його застосовуються інші правила, що не стосуються термінів давності.
Скільки б часу не пройшло, людина повинна з'явитися перед судом за особливо страшний злочин.
Ловець закінчив і настало мовчання. Знову життя показало свої сюрпризи. Мотиви людей не завжди зрозумілі з першого погляду і їх вчинки можуть бути мотивовані, як амбіціями, так і ненавистю. Крамер чув кожне слово, сказане Ніколасом і не зміг промовчати.
Голос його тремтів. У горлі стояв ком, і він часто запинався. Ніколас дивився на нього, не кліпаючи, поглядом спопеляючим і гнівним.
– Пробач! – Сказав Алекс і відвернувся, після чого поліція стала поряд з ними, готуючи кайданки.
Пастир зробив крок вперед:
– Набагато легше сказати "вибач", ніж "пробач". "Вибач" – значить, виведи мене з провини, зроби мене невинним, іншими словами, давай вважатимемо, що я перед тобою не винен. Так дитина, яка полізла на стіл за цукерками і розбила вазу, може сказати: мам, я ось тут розбив твою улюблену вазу, вибач мене. Тим самим він хоче виправдатися: Я не винен, так вийшло. А що таке "пробач"? Це означає: я винен, я визнаю свою провину, відпусти мені її, прийми мене таким, яким я є, я спробую виправитися. Тому і в Бога ми просимо не вибачити, а пробачити, а значить – прийняти. Прийняти винного, грішного, якого завгодно – але прийняти. Пробач нас.
Поліцейські машини стояли одна за одною з відкритими дверима і чекали своїх пасажирів. Співробітники правоохоронних органів повели затриманих.
– Навіщо тобі такий чоловік?! – Зневажливо кинув Степан, звертаючись до Ганни, що йшла поруч.
Дівчина промовчала, але Ніколас вирішив відповісти за неї, злегка повернувши голову на бік так, щоб краєм очей бачити Стажера.
– В мене немає суперників. Адже справа стосується її і мене. Я або не сумніваюся в ній і вона не сумнівається в мені, або ні про яких "нас" і мови бути не може. А такі як ти, нехай будуть. Нагадуватимуть мені, що губа в мене не дурна.
Степан вилаявся крізь зуби, але стримався, щоб не продовжити словесну суперечку.
Всі підійшли до машин і зупинилися, до них наближався Шейх. Лангре зробив пару кроків йому на зустріч. Він був дещо схвильований і це позначалося на його обличчі, воно придбало червонястий відтінок.
– Добре, що ви ще не поїхали. – Широко посміхнувшись, звернувся Шейх до Лангре. – Ця картина, просто шедевр. Я зацікавлений в її купівлі.
Лангре залишився з кам'яним обличчям.
– Даруйте, але картину ми конфіскуємо, до закриття справи.
– Від однієї картини багато що у ваших справах не зміниться. Я можу запропонувати частину суми вам, за клопіт.
Обличчя Лангре все так само було безживним і суворим.
– Я розумію. Але все ж картина їде з нами у відділок і буде доказом.
– За цей "доказ" я заплачу 10.000.000 доларів. Це великі гроші для вашого департаменту поліції. Думаю, що ваш уряд ніколи не виділить стільки грошей вашому відділку.
Ця розмова була даремна і Лангре не хотів її продовжувати. Він відвернувся від зацікавленого покупця і пішов у бік машини.
Шейх, подивився на Ніколаса, а потім на Ганну:
– Тоді я купую права на авторську колекцію Ганни. Ви непротив? Ніколас показав нам, як повинна боротися людина! Пройшло стільки років, і зараз перед ним винні просять вибачення перед ним і перед всім світом. Тепер Ловець Снів буде символом справедливості!
Ганна посміхнулася, але залишилася мовчати. Поліцейський надів кайданки на Ніколаса і його разом з Ганною посадили в мікроавтобус. Другі кайданки він надів на Стажера, і той разом з Лангре теж сів у машину, в якій вже був Едвард і інші. Машини повільно поїхали, покидаючи місце події.
Глава 25
"Коли любить один – це: рабство, прихильність, повага, звичка. Але це не любов – справжня любов, завжди взаємна!"
Гай Юлій Цезар.
Рев двигунів був чутний на всю вулицю, але в салоні, як і раніше було тихо. Броньовані поліцейські мінівени мчали по дорозі до відділку. В одній з машин знаходилося п'ять затриманих і двоє вартових закону. Стажер, Лангре, Ніколас, Ганна та її батько Едвард. Повернув, машина піддала газу, так сильно, що Стажер трохи не впав Лангре на коліна.
– Цей шофер везе нас, як м'ясо на продаж. – Вилаявся хлопець.
– Зазвичай в цих машинах возять трохи інший контингент. – З посмішкою відповів йому Лангре і відвернувся у вікно.
– Як би то не було, до всіх треба відноситися з повагою. Особливо, якщо людина тільки підозрюється, а не визнана винною.
Машина їхала досить швидко. Проїхав ще милю в тому ж темпі, бус різко почав гальмувати і пролунав скрипучий звук. Колона зупинилася. Пасажири подивилися на двері, що відкрилися, з яких вийшли поліцейські. Навкруги стояла повна тиша і, здавалося, що вулиця була повністю мертвою, а вони були останніми живими істотами в радівсі ста миль. Чоловік в шкіряних туфлях зупинився біля відкритих дверей. Обличчя затриманих виглядали вкрай здивованими. Перед ними стояв сер Альприм, живий і здоровий.
– Добрий вечір! – Привітав їх повсталий із мертвих.
Всі були в шоці. Вони бачили перед собою, чи то примару, чи то дуже невдалий жарт.
– Як таке може бути? – Вирвалося у Степана.
– Поняття не маю – напівпошепки відповів Лангре на несподіване питання Стажера.
Те, що вони бачили, було не жартом і не примарою. Виходить, що сер Альприм, за допомогою своїх санітарів, влаштував виставу перед Лангре і Стажером, щоб інсценувати свою смерть. Поки Лангре займався всім, щоб викрити Стажера, він навіть не помітив, як провели його самого.
– Ну ви і створили мені неприємностей.– Знову заговорив Лангре, але вже впевненішим тоном.
– Не більше, ніж ви мені – привітно відповів Альприм. – Я так розумію, мені треба розпочати з пояснень, а то ви і далі будете на мене так витріщатися.
Він зробив крок в салон і зайняв місце поряд з Ганною, закинув ногу на ногу, зняв свій капелюх і поклав його на коліно, він зовсім не виглядав людиною з обмеженими здібностями.
– Братство невдоволене, що я припустив те, що відбувається. – Почав сер Альприм. – Коли Едвард був у Тибеті і шукав відповіді на свої питання, він дізнався про Братство Дев'яти Невідомих і де зберігається секрет еліксиру безсмертя. Потім він знайшов кладовище, на якому була похована моя нога, і там же відкопав колоду карт часів Другої Світової війни. Едвард знайшов докази, але не зміг розгадати, що за таємницю вони приховують, а оскільки його донька, Ганна невиліковно хвора, він вирішив особисто приїхати на зустріч до мене.
І в його готелі, на святкуванні купівлі відомих картин, в нас зав'язалася розмова. Розмова була без успіху і Едвард пішов. Цього ж вечора, в рамі однієї з картин, я дістав записку "15 років тому…".
Сер Альприм помітив здивування на їх обличчях і посміхнувся, розуміючи причину їх шоку.
– Життя повне збігів, іноді воно складається тільки з них. Я не знав, що ці записки писав Ніколас і прикріплював до своїх картин. Я подумав, що ця справа рук Едварда і на цьому він не зупиниться і найперше, що прийшло мені на розум, це інсценувати свою смерть. Так я планував зупинити шантаж і погрози, а коли на ранок приїхав пан Лангре, я вислав йому відео з камери спостереження, де батько Ганни виходить з номера.
В планах було затримати його, і таким чином вивести з "гри", але далі колода карт перейшла до Ніколаса, і він у прямому ефірі продовжив пошуки еліксиру безсмертя Амріти, а поліція знищила одну з наших штаб-квартир в Італії. Все виходило з-під контролю, але тепер нам пора б все повернути в колишнє русло.
Пасажири напружилися. Зараз вони розуміють, що знають занадто багато і найкращий спосіб змусити людину забути – це покласти її в могилу. Сер Альприм відчув напругу, яка нависла в повітрі. Вони кидали свої погляди то на нього, то один на одного, то на причинені двері авто, через які, як їм здавалося, можна вчинити втечу. Їх гість дав трохи часу понервувати, щоб всі зрозуміли серйозність ситуації, потім заговорив, звертаючись до Ніколаса.
– Ніколас, ти зробив неймовірне. За дві доби, в твоєму профілі число підписників виросло до трьохсот мільйонів людей, а це більше, ніж у мого друга відомого футболіста…
Ловець підняв своє обличчя, що злегка припухло від ударів Стефана, і прикував свій погляд на гостя.
– В мене є пропозиція. Ви всі забуваєте про еліксир безсмертя. Ти, Ніколас, видаляєш свій профіль з інтернету, а я кажу, яким чином можна вилікувати твою жінку.
Ніколас мовчав. Те, що запропонувала ця людина, було дуже великодушно, але все ж сумніви в його чесності змусили Ловця коливатися.
– Все чесно. В мене був час знайти ліки від її хвороби. – Сказав Альприм. – Даю слово сера.
Всі були збентежені, вони дивилися на Ніколаса і чекали його реакції. – Так, і ще момент. – Раптом доповнив сер Альприм. – Час сьогодні велика розкіш і ви про це знаєте. Зараз багато чого залежить від твоєї відповіді, Ніколас, і її потрібно дати негайно.
Нависла тиша, здавалося, що такий дорогоцінний час зупинився і все навкруги завмерло. Ніколас дістав телефон і включив прямий ефір:
– Банда! Я зупиняю наші пошуки еліксиру безсмертя Амріти. За сьогоднішнє визнання і за бійку на площі, мені світить реальний термін.– Він показав скуті кайданками руки на камеру і всі змогли побачити підтвердження його словам. – Спасибі, що ви були зі мною! Це була приголомшлива пригода! Я дякую кожному. І останнє що хочу сказати, ви живі доки вас пам'ятають, одже – ви безсмертні. Бажаю вам слави і надії!
Миттєво йому прийшло повідомлення від підписника:
– В тебе все вийде! Якщо в тебе виникнуть якісь проблеми, то знай, ми – твоя Банда і щоб не сталося, ми з тобою і ми тебе любимо.
Після цих слів, він не відриваючи погляд від екрана смартфона, вимкнув ефір і перейшов в налаштування. На екрані сплив напис: "Видалити профіль"? Ніколас натиснув знову і новий напис: "Ви впевнені"?, змусив Ловця зробити маленьку паузу, під час якої він подивився прямо на Альприма, та все ж натиснув кнопку підтвердження.
– Мудре рішення! – Сказав сер Альприм. – Я радий, що ми все улагодили.
– Ще не все, як вилікувати Ганну?
Машини поїхали далі. Ніхто із співробітників поліції не надав цій зупинці ніякого значення. Їх начальство дало наказ, а ті його виконали. Ніколас і Альприм їхали вдвох в іншому автомобілі, де їх розмова продовжилася.
– Ти чув, щось про стовбурові клітини?
– Зовсім небагато. – Відповів Ніколас і провів рукою по обличчю, помацавши засохлу кров.
– Коротко кажучи, це універсальна клітина, яка може стати тією частиною організму, яка була пошкоджена. – Нашвидку пояснив сер Альприм – найпоширеніші з них, це ембріональні.
Ніколас розумів, про що говорить його попутник.
– Вагітність! – Підсумував Альприм. – Вагітна може попрощатися з хворобою Бехтерева. Повне зцілення організму жінки.
Ловець випрямив спину і склав руки перед собою. Слова співрозмовника здалися йому правдивими.
– Багатьом з нас доводилося чути фразу "народиш – і все мине", причому "все" означало і головний біль, і запалення на шкірі, і навіть безнадійні хвороби. Але чи є здраве зерно в таких рекомендаціях?
– Я не знаю. – Розгвбився Ніколас від несподіваного питання.
– Є! Навіть більш ніж. – Виплеснув радісний порив емоцій, до цього моменту стриманий, Альприм. – Вагітність і пологи дійсно можуть понизити ризик майбутніх захворювань або усунути прояв вже наявних. Під час виношування немовляти, організм жінки міняється настільки сильно, що навіть проблеми із здоров'ям відступають, Бехтерева у тому числі.
Ніколас не встиг нічого сказати, машина зупинилася, і двері відкрив один з поліцейських. Сер Альприм одразу залишив автомобіль.
– Впевнений, що до вас не буде серйозних претензій. – Сказав наостанок сер Альприм і, надів свій капелюх, пішов.
Ловця вивели на вулицю, перед поліцейським відділком. Захищена огорожею споруда мала три поверхи, побудовані з бетонних плит. Вікна захищали сталеві грати.
– Серйозний заклад. – Подумав Ніколас, доки його вели до середини.
Подальші події сталися дуже швидко. Система правосуддя в цій країні працює чітко, як швейцарський годинник. Акти були складені, слова свідків записані, визнання почуті, і суд вже був готовий ухвалити вирок. Як і говорив Альприм, серйозних звинувачень Ніколас не отримав, але за бійку і порушення громадського порядку, йому дали реальний термін, хоч і невеликий, шість місяців колонії.
Час підступний. Коли ти поспішаєш, він поспішає разом з тобою і завжди його бракує, а коли ти чекаєш і сподіваєшся на швидкий хід життя, час сідає з тобою поруч і нікуди не кваплячись насолоджується твоїм очікуванням. Шість місяців у в'язниці йшли в рази довше, ніж в будь – якому іншому місці. Навіть не дивлячись на те, що умови були не поганими, і було все необхідне для життя, не було найголовнішого – свободи. За час, відведений йому долею, Ніколас міг багато що обдумати. По закінченню свого терміну, він вийшов зовсім іншою людиною.
Ганна була у Стамбулі. Перед нею: ні музей, ні вокзал, ні храм, ні вежа, ні фортеця – це в'язниця. Був суботній день. Свіжість повітря і синява неба здавалися іншими за стінами колонії. Зустрічати його прибули не лише друзі і близькі, але і моделі яким він обіцяв побачення. Ворота відкрилися і чоловік вийшов на свободу, залишивши позаду півроку свого життя, віддані, як плата за проступки перед суспільством. В'язниця – єдине місце, де час – реальна валюта. Першим хто його зустрів, була Ганна. Вона була жива, здорова і вагітна.
Її батько, теж був там. Дівчина кинулася в обійми Ніколаса.
– Ось ми знову разом! – Прошепотіла вона йому на вухо.
– Знову і назавжди! – Відповів їй Ніколас і притиснув ще сильніше.
Едвард підійшов до них неспішним кроком, даючи час, насолодитися моментом.
– Тебе прийшли зустрічати не лише ми – сказав Едвард і з посмішкою подивився на натовп моделей, що чекали Ніколаса.
– А тепер вже можна їм заплатити? – Запитав Ніколас, випустивши Ганну з обіймів. – Гадаю, що вже досить "А ти спробуй без грошей".
– Да.– Розсміявся Едвард, в чому Ніколас його підтримав. Ганна теж заусміхалася, чи то від слів свого батька, чи то від зустрічі з Ніколасом.
– Виходить все закінчено? – Знову заговорив батько Ганни.
– Не все, а лише, якась частина.
– Ніколас, а насправді, що з еліксиром? – Запитала його дівчина, взяв за руку.
Вони йшли у бік машини, де їх чекав водій.
– В мене був час все обдумати. Якоюсь мірою, ми його знайшли.
– Як це? – Здивувалася Ганна.
– Монферан зображував Цезаря зі своїм дітищем на вершині Ісаакіївського собору. Що Цезар тримає в руці?
– Копію Собору.
– А в іншій руці? – Знову поставив питання Ніколас і тут же на нього відповів. – Дитину, якої ми не помічаємо. Адже навіть сам Цезар, на нього не дивиться. Ось, що означає покласти на найвидніше місце.
Ніколас помітив замішання на обличчях супутників. Вони думали над його словами, і збирали нову інформацію в одну цілу картину.
– Римська Імперія. Цезар. – Продовжив свою розповідь Ловець Снів. – Що він приховував? Від чого зрікався і чого боявся? За що чоловік, готовий віддати життя? Поставити все на кон і ризикувати?
– Дитина. – Відповів Едвард.
– Правильно. Спочатку батько в всьому за сина. Потім син скрізь за батька.
Ніколас посміхнувся і продовжив:
– Він хотів захистити свого сина. А це і є наше безсмертя. Продовження роду. Є лише два способи стати "безсмертним". Продовження роду і вища творчість, яка залишить слід в історії. Не кожному дано творити, але безсмертя в нас уже є. Ми ніколи не народжувалися, тому ніколи не помремо. Будь-яка із складових нас часток вже існувала у наших батьках.
– ДНК. – Тихо прошепотів Едвард.
– Я мав на увазі, як мінімум, культурне безсмертя, як повагу до своїх батьків, дідів, прадідів і далеких предків. Я шаную своїх прабатьків, які дали життя мені і іншим моїм родичам. Їх діяння, життя, про яке мені розповідав дідусь, з мого боку дає їм продовження життя в оповіданнях іншим людям і майбутнім моїм дітям.
Також і наша творчість залишається після нас в культурі, культура і суспільство – це є сукупність вкладу кожної людини протягом тисячоліть і цим вони залишають своє місце у житті після смерті.
– Здається, я починаю розуміти, про що ти говориш. – Едвард говорив швидко і впевнено. – Особисте безсмертя неможливе. Перед людьми завжди було і стоятиме завдання продовження роду – відтворення собі подібних. Вони повинні народжувати і ростити дітей.
– Саме так. Я багато про це роздумував. Дитина наслідує ДНК від обох батьків, але частіше використовує ДНК батька, так що генетично ми всі схожі більше на батька, ніж на матір. Безсмертя не в людях, а в ДНК. Найбільш банальною ідеєю є уявлення про те, що діти – це спосіб досягнення безсмертя батьків. З іншого боку, розум людини – тільки інструмент, створений еволюцією для збереження певних генів. І якщо ці гени зберігаються в нащадках, то безсмертя частково досягається.
Вони підійшли до машини, водій відкрив їм двері. Едвард сів попереду, а Ганна з Ніколасом позаду.
– Якщо вважати, що більшість властивостей людини визначаються його геномом, то виникає ідея про ДНК-безсмертя, тобто про відновлення людини шляхом клонування його з його ДНК. – Закінчував свою думку Ловець Снів. – В цьому випадку природним чином вирішується проблема позбавлення від зайвої і застарілої інформації, отриманої у ході навчання. І, навпаки, найцінніше в людині, її потенціал, який може бути максимально використаний.
– Можемо їхати? – Запитав з переднього сидіння Едвард.
Ніколас кивнув головою, і шофер зняв машину з ручного гальма.
Глава 26
Чорний Мерседес зупинився біля ресторану. Ніколас і Ганна попрощалися з Едвардом і вийшли на вулицю.
– Стривай! Дай мені хвилину. – Затримала Ганна Николаса.– Я думала про тебе щоночі і ти мені снився. – Боязко призналася Ганна. – Я чекала той день, коли сни стануть дійсністю.
– Найкоротше освідчення в коханні "Снишся". Ми не помремо, поки не збудеться наш сон.
Вона посміхнулася. Почуття чоловіка завжди загадка, і кожній жінці приємно, коли їй відкривають цю таємницю. Ганна дістала з сумки білу коробку і протягнула її Ніколасу. В ній був новий айфон.
– Це подарунок від сера Альприма.
Ніколас відкрив подарунок і взяв в руки телефон. Він був ввімкнений. – Я провів час з людьми, які змусили мене забути про мій телефон. – Сказав Ловець, розглядаючи новий телефон.
– Нічого, я впевнена ти швидко згадаєш, як ним користуватися.
На екрані спливло повідомлення про вхідний дзвінок. Ніколас кинув погляд на Ганну, але та лише знизала плечима.
По відеозв'язку дзвонив сер Альприм. Ніколас прийняв виклик, і одразу показалося обличчя Альприма, судячи з усього, він був на риболовлі.
– Вітаю тебе, Ніколас. – Відразу ж заговорив він. – Як ти відпочив?
– Не так добре, як хотілося б, але цілком стерпно. – Відповів Ніколас. – Правда тушковані овочі там не дуже, так, що доводилося задовольнятися відбивними і макаронами.
Сер Альприм розсміявся, посмішка Ніколаса його дуже порадувала.
– Дуже радий, що ти у гарному настрої. Мені якраз зараз це потрібно.
– Я так і подумав. Навряд чи б ви дзвонили просто дізнатися, як мої справи.
Повисла коротка пауза, після якої Альприм заговорив вже серйозним тоном.
– Що ти знаєш про Тризубець?
– В Індії, це означає три аспекти Шивы : творець, хранитель, руйнівник, – відповів Ловець.
– З одного боку Тризубець є символом страти і смерті, з іншої звільнення і воскресіння. – Розповідав Альприм. – В християнстві Тризубець розглядається, як символ Тріїці, а іноді і, як сатанинська зброя. Але щодо Шиви ти теж правий. Тризубець зображується у вигляді відмітки на лобах послідовників Шиви. Це також символ вогню, що відбиває три суті Агни. Зустрічається він і в містиці тантричної йоги. В буддизмі Тризубець символізує три Коштовності Будди. Він символізує Небеса чистого полум'я, а також руйнування трьох отрут: гніву, бажання і ліні. Є багато легенд, багато оповіданнь, але ось зрозуміти де істина, нам не дано.
– Істина мене зараз не цікавить. – З кепкуванням відповів Ніколас. – Знаєте, я готовий зараз навіть померти – такий я щасливий. – Вимовляючи ці слова, Ніколас дивився на Ганну.
Вона була, як ковток води серед спекотної пустелі, такої бажаної і такої недосяжної. Її гострий глибокий погляд, немов у вічність, валив з ніг, а голос вводив в сп'янілий стан. Кожна клітина її тіла випромінювала блаженство і радість. Вона була джерелом нового життя, як для своєї дитини, так і для Ніколаса.
– Смерть твоя зачекає. – Звучав з телефона голос Альприма. – Якщо Всевишній не дав тобі те, що ти хотів, значить, він дасть тобі краще, але пізніше.
Ніколас подумав, що прийшов час закінчувати цю розмову, і перейшов відразу до справи:
– Що вам від мене потрібно?
– Ти! – Спокійно відповів Альприм. – А точніше, твоя участь.
Ніколас мовчав, чекаючи наступного питання.
– Що ти знаєш про Братство Дев'яти Невідомих?
– Його заснував Цар Ашока дві тисячі років назад. З якоюсь великою метою, я точно не пам'ятаю.
– Ашока був не просто засновником і черговим царем. – Альприм почав своє оповідання швидким темпом, і він явно вважав цю частину розмови дуже важливою, тому що весь фоновий шум і різні голоси, що були чутні до цього, припинилися. Швидше за все він відійшов в тихіше місце.
– В історії світу, було багато царів, які присягнулися не воювати більше після того, як вони були переможені. Але у скількох царів прокинулася жалість під час перемоги і опустилася рука з піднятою зброєю?
Напевно, був тільки один такий цар на протязі всієї історії світу – цар Ашока. Дивлячись на нього, дивуєшся, як одна людина могла стільки всього встигнути. За час його життя, перетворилася не лише Індія, але і весь світ. Його діяльність поширилася в всі сфери життя, але найголовнішим стало діяльність Братства і місія дхарми.
– Може розповісте і про Братство коротко, якшо про Ашоку я вже знаю? – Нетерпляче сказав Ніколас, бажаючи швидше зрозуміти, що йому належить робити далі.
– Протягом тисячоліть хтось старанно позбавляв людство від знань, що накопичилися, – вгамовувавши спрагу Ловця почав скорочувати свою розповідь Альприм. – Знищуючи все, що хоч побічно могло вказати людям шлях істинного розвитку. Шлях, який можна пройти, тільки удосконалюючи власні сили і свідомість. Якби не були загублені давні знання, світ би зараз виглядав абсолютно інакше. На протязі всієї історії людства несподівано з'являлися і так само швидко зникали дивовижні книги.
Братство мало до цього прямий стосунок. Імператор Ашока наказав розділити всі знання про закони Природи на дев'ять книг і призначив по одному Хранителеві для кожної із них. До завданнь Хранителя входило поповнення своєї книги новими науковими даними, її збереження і забезпечення спадкоємності: потрібно було виховати і підготувати нового Хранителя. Так народилося Братство Дев'яти Невідомих.
Є версії, які вважають, що описане Братство мудреців ще давне, і існує на землі з незапам'ятних часів, точніше, з тих часів, коли нинішня людина набула розуму. Суспільство складалося з дев'яти найбільших індійських вчених та мудреців, завданням яких були систематизація і каталогізація всіх наукових знань, отриманих з стародавніх священних рукописів та в результаті експериментів і спостережень. Кожен з "Дев'яти Невідомих" написав по одній книзі, присвяченій тій або іншій галузі наукових знань.
Діяльність суспільства проходила в обстановці найсуворішої секретності. Наукові відомості, які мали в розпорядженні учені Ашоки, навіть за сучасними мірками здаються неймовірними. Так, одна з книг була присвячена подоланню гравітації і керуванню нею, створенню в земних умовах штучної невагомості. Друга – темі створення і використання деякої надпотужної зброї, що має багато спільного з сучасними розробками в області ядерних і психотропних озброєнь.
Ще одна книга містила детальний опис і креслення літальних апаратів, що дозволяли стародавнім авіаторам не лише підніматися в повітря, але і здійснювати космічні польоти.
– Складно повірити, що при такому швидкому зростанні світу, Братство зберегло свою цілісність. Та і залишатися непоміченими весь цей час вони не могли. За фактом у них мають бути зв'язки у різних колах і при цьому дуже близькі зв'язки. Дев'ять осіб ні за що не впоралися б з таким обсягом завдань у сучасному світі. Скільки ж їх зараз?
– Склад Братства – це найбільша загадка. Відомо лише, що коли один з братів помирав, на його місце приходив інший – такий же обдарований, так само добре вміючий зберігати таємниці. Можна тільки здогадуватися, кому випадала така висока честь. Але такі припущення існують. Стати одним з Дев'яти прагнув багато хто. Адже отримати доступ хоч би до однієї книги означало отримати доступ до невичерпної влади. Будь то католицький Ватикан зі своїми хрестовими походами, основною метою яких були пошуки таємничої бібліотеки. Або пройшовший, із руйнівною силою по Європі, Наполеон з гаслом "Власність, свобода, рівність"!, який вважав, що приховані книги неодмінно повинні стати надбанням всієї Франції. Чи Гітлер, що вирішив, що саме євреям відомо про священне сховище. Втім, ніхто так і не наблизився до розгадки. Річки крові, що обагрили землю, не вказали їм шлях.
Ніколас зрозумів, до чого веде його співрозмовник трохи раніше, ніж той планував, і відразу вставив своє слово :
– Я так розумію, що ви перестали бути серед них?
– Правильно. – Відповів Альприм. – Тепер ти займеш моє місце. Адже я офіційно мертвий, і це, дідька лисого, мені подобається. Тепер ти будеш одним з Братства Дев'яти Невідомих, засновником якого був Ханой Злітаючий Дракон.
Слова сера Альприма змусили Ніколаса завмерти. Він тримав телефон перед собою, дивлячись в камеру, а очі його були скляними. Здавалося, що перебої зв'язку і картинка зависла, але ні, Ловець нашвидку повторював в думці почуте і поєднував те, що складається в одну велику історію, намагаючись визначити своє місце в ній.
– Ніколас, ти тут? – Запитав Альприм, хвилюючись, що зв'язок обірвався.
– Так! – Немов ожив, сказав Ловець і кинув швидий погляд на Ганну, яка весь цей час не зводила з нього очей. – Тепер я займаю ваше місце, і ви повинні віддати мені свою книгу.
Альприм збирався сказати ще щось дуже важливе. Було чутно, як він відкашлявся, після чого відео відключилося, і залишився тільки голос колишнього члена Братства.
– Не зовсім. – Голос Альприма став чіткіший, він явно говорив прямо в мікрофон, щоб кожне його слово було почуте правильно. – За дві тисячі років, дев'ять книг Братства доповнилися новими книгами і переросли спочатку в дев'ять бібліотек, а потім у дев'ять університетів. Я думаю, що ти вже сам здогадався, про які університети йде мова. Так що знання тепер не приховують – вони відкриті, і кожен може отримати їх – юридична, економічна або медична освіта.
Тільки Глава Братства – Лео Евран знає, де зберігаються оригінали перших дев'яти книг. Ти скоро зустрінешся з ним.
– А що з Тризубцем?
– Історії про цей артефакт, існують дуже-дуже давно і перевірити їх справжність складно. Деякі народи сприймали його, як символ влади, інші, як знаряддя правосуддя і так далі, але все що я знаю про Тризубець, так це те, що в Братстві є десята книга. Вона називається "Реінкарнація. Євангеліє від Дітара". На ній зображений Тризубець.
– Цього не може бути. – Вимовив Ніколас одночасно голосно і пошепки. Його обличчя змінило форму і колір.
– Ти в порядку? – Тут же запитала Ганна.
Він протягнув телефон до Ганни, не звертаючи уваги на її хвилювання:
– Вимкни телефон. Відключи повністю.
Вона слухняно вимкнула телефон і знову звернулася до нього:
– Що сталося?
– Сталася розмова, після якої мені захотілося вимити свої руки. – Ніколас посміхнувся, намагаючись розбавити виниклу напругу. Ганні не слід було зайвий раз хвилюватися, тим більше за такими речами.
– Все добре. Ти півроку провів за гратами і зараз вийшов на свободу. Тобі просто треба трохи часу, щоб адаптуватися.
– Ти права. – Погодився Ніколас і протягнув руку до дверей ресторану, Ганна ввійшла.
Літній вітер шумів очеретами. Бризки на гладі води йшли колами, розбиваючись об берег. Дрібні комахи, що літали біля води, притягували птахів. Навіть водяні змії з'явилися у пошуках своєї здобичі. Природа жила своїм життям в цих місцях, і рідко бачила людей.
Лангре сидів у рибальському костюмі, на розкладному стільці, закинув ногу на ногу і поглядав на поплавець. Це найприємніший момент у риболовлі – очікування улову. Той момент, коли ти, злившись з довкіллям, можеш відчути його, і дати йому відчути себе. Ніким недоторканий спокій невинних лісів і озер, зв'язок з душею людини наповнює її благоговінням і заспокоєнням. Легкі похитування листя, крапельки роси на траві, ранішній туман у ніжної водяної гладі, це і багато що інше, притягує рибалок.
Навіть не риба, а саме та атмосфера, знаходячись в якій, людина може побути сама з собою наодинці, подумати про свої справи, проблеми, турботи. Про своє майбутнє і минуле, і нарешті подумати про вічність. Лангре і Стажер уважно вдивлялися в прозору воду, спостерігаючи за рухом риби. Вона ніяк не хотіла попастися на гачок. Чи то, тому що бачила рибальські снасті вперше і не довіряла їм, чи то вже побачила у своєму житті багато таких "розумних" рибалок і уникала зустрічі з ними.