полная версия
Юрій Гаврутенко
Казонька
І будуть вам діти
Будете жити
І щастю радіти.
З тих пір минуло сотня років
Спиляли на будинки ліс
Стоять садиби з різних боків
Торгові центри скрізь.
І згадують лише старі
Немов би бачили в ночі
Русалка дивної краси
Біля болота, плачучи
В темряву благала
– Відпусти…
Як там склалось на далі
Вже не хто не пам’ятає
Може та русалка – пані
Як раніш страждає
Може покохала чудовисько лихе
І тепер то парубок, і в них діти є.
І живуть вони щасливі
Все на світі є можливим
І на все є божа воля
Кому казка, кому доля.