Юрій Гаврутенко
Казонька
А мені бурбону!
Та солодощів побільше
Щоб аж стіл ломився!
І давай що є найліпше
Та хуткіше, не баріться!
І стіни ожили раптово
Щойно то були картини
Килими навколо
Стали привиди-тварини
З стін спустилися на низ
І з’явились не від куди
Стіл, два кресла і сервіз.
А на стіл пливли наїдки
З різних боків наче ріки
Накривали стіл собою
І становлячись горою.
Сіли в двох вони навпроти.
Сам хазяїн пригощає.
– Прошу пані
Чай, печення
Може бутерброди.
І склянку чаю підсуває.
Жаба чаю сьорбонула
І в ту ж мить, заснула.
Той над нею нахилився
Так уважно придивився.
– Чи не вмерла бува раптом?
Ні сопе, з легеньким храпом.
Що красуня напилася
Чаю з відьомського зілля.
Якби чемно повилася
То було б у нас весілля
По взаємній згоді.
Ну базікати вже годі
Чмокнути хутчіш у губи
Але ж бридка
Так може й знудить.
Кривлячись, закривши очі
Хоч сам страшніший темной ночі
Як трансформер ікла склав
І жабеня поцілував.
І в ту ж секунду зникла -
Жаба-болотянка
А за столом сиділа -
Русалонька панянка.
Стрепенулась
Підняла голівку
Похитнулась
Впала на долівку.
– Ой, пробачте, що зі мною
Щось у мене кволі ноги
Це мабуть від перевтоми
Як же я піду додому?
Дивиться а ніг нема
А натомість…
Чешуя і хвіст рибини мателя.
Бідна втратила свідомість.
А страшний звір торжествував.
Здійснилась заповітна мрія
Сотні років на цю мить чекав
Сотні років плекалась надія.
– Нехай я бридотний
Нехай я не красень
Не принц благородний
Не ангел з парнасу
Але тут у замку
Разом зі мною
Жити буде русалка
Краси не земної.
Під замком є озеро
Глибоке без міри
Навколо все золото
Срібло, сапфіри
Кришталь куполами
Фонтани б’ють в гору
Музики з органом
Лазерне шоу
Напитки, наїдки
Все супер-мега
Вірши і квітки
Захоче
То й зорі із неба.
Тільки аби мене покохала.
Бо гадалка передрікала.
Якщо тебе покохає русалка
І поцілує лагідно й палко
То зникне негайно
Чудовисько з тебе
Станеш парубком файним
Як місяць на небі.
І буде кохання