Микола Хвильовий
ЛІЛЮЛІ
Тоді це:
– Товариш Пупишкін, голова пролеткульту – не просто голова: і письменник. Оповідання його починається фатально так: «Галя внесла самовар і розставила чашки. Петро допіру прийшов із заводу й приніс із собою декілька прокламацій еtс». Пише товариш Пупишкін свої оповідання за чашкою чаю; говорить: «Я вам кажу понятним руским язиком. Як же так, що ви не розумієте?» І дійсно: як не розуміти? Навіть тульський акцент чути!
…– Це який? Це той, що йде!
– Ну да, той, що йде: товариш Пупишкін. Він же ще не прийшов – не підійшов до Тайгайського мосту. Він розминувся з товаришем Огре.
…товариш Пупишкін має «чотирьох ребятьонков» і щиро стоїть на посту. Він дуже задоволений із балетної студії. Там такі еластичні дівчата[13], що «антік маре з шоколадом». Правда, хтось каже, що це міські міщаночки… – Ну, то вільному воля! Знаємо цих архінитиків! Все їм не так!
…– А як же так?
– А так, значить, «вопче».
І от Сонгород. За Тайгайським мостом гудуть паровики.
…Товариш Пупишкін любить говорити, як він захищав Петроград: «Ми захищали Петроград… А коли приходить товариш Мамочка, заступник його, товариш Пупишкін питає:
– Так як по-твоєму: битіє не опредєляєт сознаніє?
– Нє!
– Дурак! Битіє завше опредєляєт сознаніє. От тобі приклад і доказ: що таке битіє?
– Сознаніє!
– Дурак!.. А що таке сознаніє?
Товариш Мамочка хилиться на канапу:
– Душенька! Яке може бути сознаніє, коли сплошна безсознательність.
Тоді товариш Пупишкін розгортає книгу й рішуче парирує удар:
– От тобі й Бухарін сказав… нарешті й я тобі кажу!
– Нє!
– Дурак… ти, мабуть, і сьогодні підпив?
Тоді Мамочка в обійми:
– А ти не дурак, а дура. Ти, голубок, так би мовити, під пресом авторитарности. А я от кажу: «Геть усяку авторитарність і да здраствуєт колективнеє творчествої». Понімаєш? От де собака зарита: пролеткульт!
Мамочка, безперечно, тяпнув десь спиртозу: дух нехороший. Правда, і товариш Пупишкін трохи того…
– Ну-ну, не кричи. Лягай спати.
Мамочка:
– Я? Спати? Потомствений пролетарій? Ні за які коврижки! Будемо бодрствовать. До послєднєй каплі крові… Понімаєш?
І т. д. і т. п., ets.
…Здається, товариш Пупишкін підходить до будинку?
– Ну да!
…Тайгайський міст залишився позаду. Знову в порожній вулиці біжить тротуаром похилий пес. Тихо вмирає блакить. А з заходу насуваються сині тачанки.
…І знову на далеких пустирях тоскує трамвай.