Лилия Михайловна Маштакова
Сучасні засоби ІКТ
3.Цифрова грамотність та освіта, як інструмент інформаційної діяльності, вийшла за рамки вміння тільки використовувати комп’ютер і стала розглядатися в ряду понять, пов’язаних з технологічною грамотністю: комп’ютерною та ІК: комп’ютерна грамотність включає спеціальні технічні навички в області комп’ютерів і ІКТ грамотність включає комунікаційну складову, як набір користувальницьких навичок для використання сервісів і культурних пропозицій, які підтримуються комп’ютером і розподіляються через інтернет і інформаційно складову, яка заснована на знаннях суспільства, здатності находити, отримувати, обробляти, передавати, створювати і використовувати цифрову інформацію. Професійний розвиток викладача досягається за рахунок використання електронного навчання, що формує методичні навички, які згодом застосовуються в педагогічній практиці. Як універсальний засіб обробки текстів, комп’ютер сприяє універсалізації мовних засобів вираження. Необхідно враховувати, що вимоги глобального світу, змінюють якість інформації. Вона передається вже не лише на рівні понять, що вимагає її внутрішньої смислової обробки, а й на рівні образів, які сприймаються почуттями.
Процес комп’ютеризації суспільства, постійно оновлюється, несучи в собі величезний гуманістичний потенціал. В інтелектуальній культурі вперше з’являється реальна можливість синтезу не тільки між гуманітарними і природничими науками, а й взагалі, між її усіма видами.
4.Інформаційна культура. Уфілософській, педагогічній та іншій суспільствознавчій літературі існують терміни «інформаційна культура», «медіа освіта», «медіа культура», «комунікативна культура» тощо. За визначенням вітчизняних дослідників інформаційна культура, як один із найважливіших чинників загальної культури людства, є сукупністю усіх видів інформаційно-комунікаційної діяльності людини й суспільства, та її наслідків. Як результат цієї діяльності, вона забезпечує здатність поводитись в багато джерельному інформаційному середовищі, тобто вчить вміти: орієнтуватися в потоках інформації, сприймати ті, чи інші явища, події, факти, орієнтуючись на власні інформаційні потреби. Ядро інформаційної культури складають взаємопов’язані компоненти – інтелектуальний потенціал, інформаційний світогляд, інформаційний менталітет, інформаційно-орієнтаційну діяльність, інформаційні установки та потреби, тощо. Основою інформаційної культури особистості є- знання про навколишнє інформаційне середовище, про закони його функціонування та розвитку, вміння орієнтуватися у інформаційному просторі.
5.Медіа освіта. Незважаючи на досить тривалий дискусійний період, на сьогодні, не існує чіткої концепції і відповідної термінології-«медіа», а є певна змішаність і невизначеність.
термінів. Термін «media» є похідним від слова«medium» (англ. – середина, центр, посередник). За допомогою терміна «медіа», можна поширювати відомості великої кількості людей без зусиль. Саме тому, термін часто згадується як синонім засобів масового інформування, або «мас-медіа». У комунікації «медіа» – це канали й інструменти, що використовуються для зберігання, передавання і подання інформації, або даних: допоміжних наукових і технічних засобів, які застосовуються у навчанні. Уперше над потребою вивчення й розуміння терміну «медіа» задумався відомий дослідних М.Маклюен. Він розглядає «медіа» не як засоби й канали передавання інформації, а, як посередник між людиною і суб’єктом. На основі аналізу теоретичних джерел, ми дійшли висновку, що «медіа технології» надають більше уваги способу взаємодії й передаванню відомостей у соціум. Тоді, як суміжний термін «мультимедіа» описує технічну сторону процесу передавання даних, охоплюючи різноманітні способи подання – звукові, текстові, графічні, відео, анімаційні, чи в одну систему, чи в поєднанні. «Медіа технології» можуть бути використані як засіб зовнішньої дії на розумову діяльність студентів, і як чинник, який діє уже на наявні знання, уміння та навички. Слід зауважити, що студенти мають змогу самостійно працювати над навчальним матеріалом. Використання «медіа технологій», під час навчання, зводиться до поєднання різноманітних видів інформації: статичної і динамічної, та симуляцій, віртуальних класів і демонстрацій та презентацій, електронних документів і наочності та яскравості. Формування медіа культури ґрунтується на основних принципах, що визначають: систему вимог до медіа освіти, як специфічного освітнього напряму; систему вимог до змісту, організації й методики викладання медіа освітнього курсу; систему психолого-педагогічних механізмів, які б забезпечували таке формування. За визначенням Т. О. Боришпольця медіа культура трактується як особливий різновид культури, що зародився з появою мас-медіа, розвивається разом з її розвитком іскладовою частиною інформаційної і загальної культури суспільства, та особистості. Колектив науковціввизначає медіа культуру особистості як певний рівень розвитку під кутом зору, її здатності ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися у інформаційному середовищі: розпізнавати, сприймати, розуміти, аналізувати, оцінювати медіа тексти, тлумачити поширювану через мас-медіа культуру, інформацію, долучати до медіа творчість, засвоювати нові знання. Складовими медіа культури є медіа обізнаність, медіа грамотність, та медіа освіченість, що не викликає сумніву актуальності формування медіа культури і розвитку медіа освіченості, медіа інформаційної грамотності, медіа обізнаності, та мережної культури спілкування особистості, для здійснення інноваційної діяльності