современная зарубежная литература

приключения

книги о приключениях

боевики, остросюжетная литература

биографии и мемуары

Незвичайні захоплюючі пригоди маленького горобчика Чиріка та його друзів не залишать байдужими як маленьких читачів, так і їх батьків.


классическая проза

Незвичайні пригоди горобчика Чиріка

Ці казки, малята, написані мною в співтоваристві з моєю любою онучкою Сашенькою, яка допомагала мені, придумуючи цікаві, оригінальні сюжетні лінії і люб’язно запропонувала освіжити текст своїми яскравими малюнками.
Ви думаєте, онучата, що тільки люди вміють розмовляти?
- Помиляєтесь!
- Розмовляти можуть, і Туман, і Хмарв  і Крапельки, і Вітер! Та що там казати, розмовляють, навіть  ваші іграшки! Взагалі, все, що ви бачите навколо вміє, може і хоче спілкуватись з вами.
- А чому ж ми нічого не чуємо?
- А тому, що і нам і вам за повсякденним клопотом ніколи прислухатись!
Часто буває так, що ми чуємо прохання, звертання до нас, але вважаємо це власною думкою. От, неприклад: - несете ви зламану іграшку до мами чи тата, щоб вони її полагодили... Ви думаєте, що це ви самі вирішили допомогти своїй улюбленій іграшці? 
- Може й так, але, скоріше, ви таки почули прохання про допомогу:
- Поможи мені! Полагодь мене! Мені так хочеться погратися з тобою!
Діти часто розмовляють зі своїми іграшками тому, мабуть, що краще за дорослих чують їх голоси. Втім, і дорослі, якщо, звісно, захочуть, можуть почути про що говорять звичайні речі  що оточують їх.
От і мені пощастило почути деякі розмови і я з задоволенням поділюсь з вами почутим.
Отже, щільненько пригорніться до матусі, або тата, і слухайте!

мифы / легенды / эпос

легенды и предания

фольклор и мифология

древние боги

божества

мифические существа

древнегреческая мифология

античная мифология

герои мифов

мифы

Пригоди Краплинки

Зустрічаючись з друзями, згадуючи минуле, як правило, питаємо і друзів і себе: – А чи справді то було? – А чи справді ті події траплялись саме з нами? – Наче зовсім нещодавно… а й справді, коли ж то було? – Та вже років 30… 40… 50… минуло… – Та бути ж такого не може! Це ж було, наче, вчора! – Ну, не вчора, навіть не позавчора, але ж було! І було саме з нами… Найяскравіше згадується те, що, на той час, трапилось вперше, тоді, коли ще не притупилось гостре відчуття новизни. Це невеличке оповідання-спогад про те як починалась моя довга дорога в якості налагоджувальника, що пролягла Україною, тодішнім Союзом, закордоном… Спогади… спогади… Наші спогади найбільш дошкуляють, на жаль, нашим найближчим, бо вони, бідні, вже чули-перечули ці історії десятки, а може й сотні раз… Так моя теща нещадно обривала спогади мого тестя про війну, полон, концтабір, бо нецікаво було їй ще і ще раз те слухати. Так само і мене і всіх нас обривають наші, стомлені нашими спогадами, найближчі… – «Кому потрібні твої спогади?»… Колись спитав я, я свого, на жаль, вже покійного, друга дитинства: – Порадь, друже, як реагувати на це образливо-болюче питання, що відповісти? – А так і скажи, – відповів він. – Так і скажи, – «Це потрібно мені!» – Чи не буде це виявом егоїзму з мого боку? – «Я хочу… мені потрібно… Терпіть мене»… – Ну, по-перше, – це яскравий вияв егоїзму, не так з твого, як з їх боку, а по-друге – не ставай на горло своїй пісні. Можливо комусь буде не лише цікаво, але й корисно пройти з тобою пліч-о-пліч, бодай кілька метрів, мирними «шляхами твоєї бойової слави» – не лишай їх такої можливості! Отже, шановні мої читачі, запрошую вас в ті, вже далекі шестидесяті… в мою юність.


Одіссея практиканта

Не можна двічі увійти в одну і ту саму річку. Ніхто вже не зможе побачити і відчути те, що побачив і відчув автор. Володимир Кривенко хоче поділитися не лише фактами, а й відчуттями.
Пропонуємо вашій увазі кілька нарисів про дворічне відрядження письменника до Монголії (1983—1985 рр.). Звісно ріка часу змінює не лише береги, але й навколишній ландшафт. Нині там, як і у нас, все змінилось невпізнанно.
Сподіваємося, вам буде цікаво порівняти те, що є нині, з тим, що було колись, з тим, що колись бачив і відчував Володимир Кривенко..

Монгольськими шляхами (вибране)

Ці казки, малята, написані мною в співтоваристві з моєю любою онучкою Сашенькою,яка допомагала мені, придумуючи цікаві, оригінальні сюжетні лінії.В будь-якій найфантастичнішій казці органічно переплітається бувальщина з небувальщиною, але де та межа, що відділяє одне від іншого? В наш час вже дуже багато казок стали буденною реальністю. Уявіть собі, любі малята, що вам, якимись чином вдалося переміститися в часі на 100-200 років назад і там розповісти про звичайні речі, що оточують вас у вашому повсякденному житті… для тих людей з минулого ваша розповідь була б суцільною казкою…Пропонуємо вашій увазі нашу маленьку збірочку казок-бувальщин


Граніт Вулканович

Без серии