В інтелектуально-психологічній прозі Валер’яна Підмогильного (1901–1937) самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.

зарубежная классика

литература 20 века

українська література

психологічна проза

книги на украинском языке

Остап Шаптала. Повісті

Добрий Бог. Оповідання

Невеличка драма

Я (Романтика)

Вальдшнепи

Царівна

В неділю рано зілля копала

Камінний хрест. Новели

Рідне

ridne

Полная версия:

Валеріан Підмогильний Остап Шаптала. Повісті

Другие книги автора