Прилетіла птиця біла на подвір’я. Танцювала птиця, розсипала пір’я. Ці легкі пір’їни сипали щосили… Все навколо стало білосніжно-білим. Раптом в диво-птиці серце защеміло: – Десь поперед мене полетів мій милий!.. Я тут забарилась… Що ж я наробила?!.. Швидко полетіла навздогін за милим. І рожева птиця сіла на подвір’я. Танцювала птиця, розсипала пір’я. Це рожеве пір’я навкруги літало… Вже садок рожевий! Птиці все замало! Раптом в диво-птиці серце защеміло: – Десь поперед мене полетів мій милий!.. Я тут забарилась… Що ж я наробила?!.. Швидко полетіла навздогін за милим. І червона птиця сіла на подвр’я. Танцювала птиця, розсипала пір’я. І чудові квіти зацвіли червоно. Виноград червоні набирає грона. Раптом в диво-птиці серце защеміло: – Десь поперед мене полетів мій милий!.. Я тут забарилась… Що ж я наробила?!.. Швидко полетіла навздогін за милим. Жовта диво-птиця, сіла на подвір’я. Танцювала птиця, розсипала пір’я. Птиця жовтий колір понад все любила. Жовтим листя стало, трави пожовтіли… Раптом в диво-птиці серце защеміло: – Десь поперед мене полетів мій милий!.. Я тут забарилась… Що ж я наробила?!.. Швидко полетіла навздогін за милим. Ой, летіли птиці різнокольорові, Барви дарували радісні, чудові! І малі, й великі скрізь пташки літають. Диво-птиць чотири лиш у рік буває.
КИЦЯ-ЧАРІВНИЦЯ
Кажу всім – мені не вірять: – Миша є у нас в квартирі! – Киця ступінь вчений має, в хату мишок не пускає! Я вночі тихенько спала, миша раптом налякала. Бо якщо вона захоче – налякає й серед ночі. – Що ж ти робиш? Чи не бачиш, Що дитина гірко плаче?! Почала я міркувати, як ту мишу… налякати. Всі чудову нашу кицю називають «чарівниця»! Мишу капосну спіймати кицю кличу я до хати. Та її ніде немає – все кудись вона зникає! На обід лише прийде: – Де була ти, кице, де? З’їсть усе, що є у миці, по обіді – знову в путь. Нашій киці-чарівниці навіть ніколи… зітхнуть! І вона, як хвиля в річці – то з’явилась, то нема. Я ж не можу замість киці мишу ту ловить… сама! Миша радісно танцює – киця знову десь мандрує. Вже набридла миша та! Може, взяти нам… кота? Чарів, певне, він не знає і раптово не зникає. Але, може, хитру мишу він якраз і… налякає.
ЇЖАЧОК-МАНДРІВНИЧОК
Їжачок-мандрівничок взяв з собою багажок, Брилик – на голівку й рушив у мандрівку. Їжу в вузлику він ніс, поспішав хутенько в ліс. Стежечками він ходив, ніжки дуже натрудив. А як трішки зголоднів, то малинки натрусив. На пеньку відпочивав, за бджілками слідкував. Бджілки мед з квіток збирали, Потім в соти його клали… Щось поблизу засвітилось – а то лісонька з’явилась: – Ти куди, мандрівничок, мій смачненький їжачок? І кого ти тут шукав? А чи, може, заблукав? Раптом лиску затрусило, аж зубами скреготіла! — Майже десять їжаків стисли лисоньку з боків. Це родина їжакова йшла на розшуки малого. Голки гарно нагострили, лиску геть прогнать хотіли. Мить – лисиці вже нема, не поїла задарма. Їжачок-мандрівничок позбирав всіх діточок І малим розповідає, що у мандрах їх чекає. Сам їжак давно вже звик, що для всіх він – Мандрівник!
КАЧЕЧКА КАТЯ ТА ЧАЄЧКА ЛЮСЯ
У річечки Кодими є свій секрет: Там, де зелений росте очерет, Качечка Катя свій дім збудувала. Цілими днями вона полювала. Вночі її річка тихенько гойдала… Білого човника качка в’язала, Чайці-сусідці тихенько казала: – Човник потрібен, щоб рибку ловити, Потім свіженьку на продаж возити. Так в очереті рибачки живуть, Справу цінують свою, бережуть. Везуть у неділю свій цінний товар Човником в місто, на рибний базар. Рибка іще у корзинах лежить, А за товаром вже черга стоїть. Качечка Катя в спідниці рябій Рибку з корзини бере по одній… Рибку розпродали швидко і вчасно: Всім до впободи ця рибка срібляста. Чаєчка любить гроші складати: – Треба моторного човна придбати!.. Там, де зелений росте очерет, У річечки Кодими є свій секрет.
ГВАЛТ
Що зчинилось на подвір’ї? Загубила гава пір’я. Наш собака – «Гав!» та «Гав», Бо баран паркан зламав. А бичок забіг в комору — Помідор з’їв дуже скоро. Стала баба верещати: – Помідор де дівся п’ятий? Гвалт!
А чубаті два синочки Заглядати будуть в бочки! Хлопчаки почнуть питати: – Помідор де дівся п’ятий? Та біда іще знайшлась: В діжці плавав наш карась. Причалапав тут дідусь, Карасеві каже: «Тпрусь!». Треба ж було дідусеві Це казати карасеві! Той карась із діжки – шусть! Не зловив його дідусь. Та карась наш має звичку — Ходить він щодня на річку. Гвалт!
Стали миші скрекотати, Стали жаби гелготати… Качка як затінькає! Півень зацвірінькає… Гвалт!
А бугай, той з переляку Видерся аж на гілляку! – Трісь! – і гепнувся на мишу! На хвилинку байку лишу… Бо цікаве мишеня Скрізь ходило навмання І тепер забило шию, Бо бугай літать не вміє! Мишу кличу: «Жуля, Жуля!», А на шиї в неї гуля! Була миша – красотуля, А тепер вона кривуля! Заміж миші вже ніяк! Всі ж на шийці бачать брак! Гвалт!
Дві дочки кричать невтомно! Баба десь вже непритомна! А дідусь причепурився І на призьбі примостився: – Дочекаюсь надвечір’я, В півня висмикну всі Пір’я! Бриль у мене без пера, Вже оздобити пора! Бриль з пером – то інший стиль. «Супермодний, — скажуть, – бриль». А корівці я на ріг Начеплю смачний пиріг. Я ще й бублика вчеплю, Бо корівку я люблю. А корівка… ну, брикати — Хоч біжи з своєї хати. Їй пиріг не до вподоби. Для рогатої худоби Парасольки, каже, треба, Бо в дощ ходить просто неба! Хто що хоче! На свій смак! Та ще й робить абияк! Гвалт!
Курка все оце почула, На ворота вмить майнула: – Що це, півень без хвоста?! Я вам курка не проста! Я – і курка! Я – і квочка! Заклюю цього дідочка! Гвалт!
А стара сердита качка, Що прийшла нарозкарячки, Зупинила цю розмову: – А про качура хоч слово! В нього вдача нелегка — Лиш жінок є два полка! За всіма ж це услідити, Та й іще маленькі діти! Щоби нас охороняти, Хоч рушницю треба мати! Хай на всіх наводить жах, Хай з рушниці: «Трах-тарах!» Гвалт!
Півень: «Я тут наче ні до чого! Що ж, попробую смачного!» Та на стіл – до пирога! Баба: «Геть! Де кочерга?» Запустила у пиріг! Півень – фур-р-р! І сів на ріг! А корова – тупотіти: «Вже краси – нема де діти! Гава пір’я десь шукала, А мені цього замало! Я, бач, півника придбала! Гвалт!
А ворона подивилась, Геть без голосу лишилась. Ще й оглухла, як той пень. Отакий сьогодні день! Люди кажуть: «От чудні!» Але вибачте мені — Ми ж чекаєм допомоги, Щоб бичку зв’язати роги, Прив’язать до осокори, – Щоб не крав він помідори. Бо інакше… Гвалт!
