Сергій Миколайович Кабачний
Дід Храп (українська казка)
Розділ перший: Дід Храп
Десь далеко на обрії, за широкими ланами, сховалося невеличке село під назвою Чугуєвка. На краю села, біля ставу, стояла самотня хата діда Храпа. Дід жив не сам, а з бабою Ворчихою, собакою Хавкаю та кішкою Мявкою. У них на подвір’ї був безголосий півник ізобідраним хвостом, якого баба звала Лісочком. Хата у діда була старенька, а тин, як решето, тому Лісочок часто гуляв осторонь від дому в лісочку.
Розділ другий: Лисачок
Якось зустріла його лисиця, накинулась на півника та й каже:
– Я тебе з'їм!
Злякався півник, та як закричить:
– Кукуріку! Спіймали мене в лісі!
А лисиця його тримає й не відпускає, а потім каже:
– Дурнику, ну чого ти кричиш? Ніхто тебе не почує.
– Та й справді, чого кричати? – відповів півник. – Відпусти мене, лисонько, я тобі дорогу до курника покажу і проведу.
– Так там же в тебе дід Храп із рушницею, – каже лисиця.
– А ми його одуримо, – відповідає півник.
Замислилася лисиця, відпускаючи півника, а сама думає.
– А справді, навіщо мені цей худий півник, коли в курнику багато жирних курочок-несучок
із курчатами? – мовила лисиця. – То що ти пропонуєш?
– Ти, лисице, прикинься мертвою, а я стану над тобою й скажу, що це я тебе здолав. Дід побачить, забере тебе та принесе у двір і кине до курника.
Сподобалася лисиці така пропозиція від півника, тож погодилася. Лягла вона посеред дороги, а півник став над нею. Почув дід крик півника, прибіг і дивиться – стоїть півник, а поруч лисиця. Схопив дід лисицю за хвіст, тряхнув, а лисиця й далі прикидається мертвою. Поклав дід її на плече та поніс до двору, а півник іде поруч.
Так вони йшли, аж поки дід не спіткнувся. Лисиця з плеча впала, вдарилася головою об камінь та померла. Приніс дід мертву лисицю додому та каже бабі:
– Ось тобі, Храпунько, лисиця. Поший мені з неї капелюха, а собі візьми хвіст на комір.
– Звідки ж таке добро? – питає баба.
– Це півник у лісочку знайшов, – відповів дід.
Відтоді півника прозвали Лісочком.
Якось каже дід до баби:
– Храпунько, а спеки-но мені хлібину, я поїду до славетного міста Харківа на ярмарок. Та зайду ще до свого кума Чубарика, віддам йому гостинець – хлібину від тебе.
