Евгений Валерьевич Лазарев
Майдан. Моя історія
З початком кампанії бойкоту Партії регіонів протягом грудня 2013 – лютого 2014 років займався у Новомосковську розповсюдженням листівок, які містили у собі списки компаній і брендів, що належали членам Партії регіонів, і які потрібно було бойкотувати задля погіршення фінансового становища партії. Листівки я завантажував з групи Євромайдан Дніпропетровськ у Вконтакті, зберігав на Google Disc, а потім роздруковував у себе вдома на чорно-білому принтері і розклеював їх по місту.
11 січня брав участь у пікеті Дніпропетровського міського відділу міліції. Тоді ми завітали до полковника Седлецького, який заявив на телебаченні, що опозиційні телеканали навмисно завищують кількість людей, що приходять на Майдан у Дніпропетровську, а також, що вони стояли за гроші. Дніпропетровський Євромайдан вимагав спростувати цю інформацію.
У самому Новомосковську, у якому я тоді жив, не було ніяких акцій протесту. Була одна акція 20 лютого у селищі Меліоративне Новомосковського району на залізничній станції Орлівщина, коли місцеві жителі разом з тодішніми опозиційними партіями Свобода, Батьківщина, Удар, заблокували рейки і не пустили потяг з солдатами ВВ, яких збирались відправити на зачистку Київського Майдану.
Після того, як у Дніпропетровську на площі Леніна (тепер Героїв Майдану) 22 лютого близько 22 години демонтували пам'ятник Леніну, теж саме почали робити і в Новомосковську, але не все було так просто. На захист пам'ятника вийшло багато місцевих жителів, які не дали повалити його. Кілька днів після цього, біля пам'ятника стояла справжня варта із якихось безхатченків, які жили у наметах і грілись біля діжок з дровами. Потім вони розійшлись, а Ленін залишився. Так він і простояв усе неспокійне літо 2014-го. Ще, не пам'ятаю вже коли, хтось із небайдужих пофарбував пам'ятник у блакитно-жовтий колір. Плащ був блакитного кольору, а тіло – жовте. Так він і стояв до дня збройних сил України. Демонтували його 6 грудня 2014 року в рамках кампанії декомунізації. На його місці тривалий час стояв імпровізований постамент Тарасу Шевченку, а з жовтня 2018 року на цьому місці фонтан і збудований гарний громадський простір.
Ось така моя історія.
