bannerbannerbanner
полная версияМайдан. Моя історія

Евгений Валерьевич Лазарев
Майдан. Моя історія

Полная версия

29 листопада мітинг проходив у такому самому форматі, тільки в іншому місці – на Європейській площі. Людей у цей раз було більше – близько 200. Ми теж тримали тридцятиметровий прапор. Я стояв у передньому ряді і тримав з усіма, хто стояв попереду, прапор. З трибуни до нас прийшли сумні вісті – Янукович не підписав Угоди. Те, на що ми так довго сподівались, не відбулося. Кожен з нас по-різному до цього ставився – хтось закликав Майдан розходитись і переносити протест у іншу площину – щоб опозиційні депутати на засіданнях рад тиснули на "регіоналів", аби вони повернулись до євроінтеграційного курсу. Інші казали, що з ними не можна договоритись, потрібно продовжувати Майдан і вимагати відставки Уряду і Президента. Дехто пропонував радикальний сценарій – пора готувати коктейлі Молотова. Але таких було мало – більшість систематично виступала за мирний протест, і куратори Майдану у тому числі.

Казати, що ніхто до подій 30 листопада не знав що робити далі – неправда. Наприклад, у Дніпропетровського Євромайдану був план – 1 грудня їхати на Банкову у Київ до Президента.

У той день, 29 листопада, Майдан почався о 16.00 і тривав три години. На Майдані були присутні журналісти. Вони брали в нас інтерв'ю. Я теж дав одне інтерв'ю. Близько 19.00 до нас підійшли представники міліції і сказали, що мітинг несанкціонований і щоб ми збирались звідси. Координатори почали закликати розходитись, вони казали, ми будемо співпрацювати з нашими адвокатами, щоб вибороти своє право на мирні акції. Ми повинні діяти у площині закону, інакше чим ми будемо відрізнятись від діючої влади. Також вони сказали слідкувати за всіма новинами в групі, що Майдан не розходиться.

А люди не поспішали розходитись. Ми продовжували спілкуватись. Я з хлопцями, з якими познайомився вчора пішов до ЦУМу, який був на площі, аби купити прапор Євросоюзу. Прапор ми не знайшли. Потім ми пішли у Макдональдс і купили зеленого чаю, щоб зігрітись. Після цього повернулись на Майдан. Ми продовжували говорити про те, як треба діяти далі. Ми вирішили виспатись, і на свіжу голову робити вже якійсь рішення.

Коли я прокинувся наступного дня і ввімкнув новини, все було зрозуміло саме собою.

З 3 грудня на Дніпропетровському Євромайдані кожен день збирали речі (теплий одяг, одноразовий посуд, ліки, продукти харчування, гроші) на допомогу Київському Євромайдану. Також з 6 грудня почали збирати кошти на підтримку затриманого дніпропетровського редактора газети "Лица" Валерія Гарагуци, якого було затримано в Києві 1 грудня за підозрою у побитті міліціонерів на вулиці Банковій, хоча він лише намагався зупинити бульдозер з провокаторами, які намагалися прорвати кордон молодих ВВшників без амуніції, які прикривали собою добре екіпірований Беркут.

Рейтинг@Mail.ru