Владислав Андреевич Неустроев
Гавкаючий кошеня
–Здрастуй хлопчик! Навіщо ти завітав до нас в ліс?
Ваня стоїть здивований і мовчить.
Потім він схаменувся і побіг додому. Там він знову розповів все батькам. Але вони як завжди не повірили. Тоді він знову поїв і ліг спати. Їй довго не спалося, він заснув тільки через 3 години.
Ранок. Ваня прокинувся. Він подумав, що краще не йти до озера і пішов просто гуляти. Йде і бачить кошеня. Кошеня це було незвичайне. Він не нявкав, а гавкав. Вані сподобався кошеня. Він взяв кошеня з собою.
Він назвав його Мурзик.
Пішов Ваня додому, щоб показати кошеня батькам. Прийшов Ваня і каже:
–Мам, тат, я кошеня приніс!
– Гарний!– сказала мама побачивши кошеня.
Тут кошеня несподівано гавкнув. Мама злякалася і каже:
–Ваня, що він гавкає?
– А якщо він гавкає, мені що не можна його залишити?– сказав Ваня.
Гаразд – сказала мама. Тільки спочатку поговорю з татом.
Вона покликала тата в кімнату і говорить йому:
–Наш син кошеня додому приніс.
Нехай залишається!– сказав тато.
Ти ще не знаєш що він гавкає!
Папа говорить:
–Ну і що якщо гавкає, хороший кошеня, нехай залишається!
