Валерий И. Жиглов
Степові трофеї

Полная версия

Присвячую моїм дітям

Аркадію і Марині

внучкам Дарині і Катерині

а також сестрам

Ларисі, Наталі та Ірині

Переводчик Олена Неплюєва

© В. I. Жиглов, 2017

© Олена Неплюєва, перевод, 2017

ISBN 978-5-4474-5979-6

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Хамелеон

Після закінчення третього шкільного класу батько взяв мене з собою на все літо в геологічну експедицію.

Під кінець серпня місяця до нас в геологічний палатковий табір привезли багато стиглих кавунів. У жаркий полудень, коли нещадно палить сонце і немає анінайменшого вітерця, їсти нічого не хочеться, але від соковитих стиглих кавунів не відмовлявся ніхто.

Незабаром неподалік від нашого палаткового табору виникла невелика купа з кірок, з'їдених кавунів. А оскільки вони стали притулком безлічі комах, які теж поспішали поласувати залишками кавунових кірок, то поряд з цією купою з'явилися і ящірки мисливця, не менші любительки цих комах.

Найбільший інтерес, серед них, представляла ящірка хамелеон, що прозвала так за свою дивовижну здатність змінювати колір свого шкірного покриву, залежно від кольору предмета, на якому вона знаходилася в даний момент.

Ось ящірка хамелеон видерлася на смугасто-зелену кавунову кірку й відразу забарвилася в смугасто-зелений колір, ставши абсолютно непомітною. Потім вона перемістилась далі, її тіло наполовину опинилося на яскраво-червоному кавуновому м'якуші і в той же момент ця частина її тіла забарвилася в яскраво-червоний колір!

Якби ми не спостерігали за її пересуванням, то розрізнити ящірку хамелеона серед кавунових кірок, було б абсолютно неможливо. До того ж, угледівши хоч якусь небезпеку, вона ураз втікала і зникала в рідкісній, випаленій сонцем рослинності.

Але одному з наших молодих співробітників все ж таки вдалося приловчитися і впіймати цю дивовижну ящірку. А оскільки час обідньої перерви вже добігав кінця, і необхідно було йти в черговий геодезичний маршрут, то цей молодий співробітник, довго не роздумуючи, сховав спійманого хамелеона у свій спальний мішок і закрив його верх на застібку-блискавку.

Ввечері, повернувшись стомленим з тривалого пішого переходу під пекучими сонячними променями, він, очевидно, зовсім забув про свою денну знахідку і, злегка повечерявши, став укладатися спати оскільки на завтра належало пройти новий не менш важкий маршрут. Але як тільки він зняв одяг і сунув голі ноги у свій спальник, щось дуже холодне і, як йому здалося, навіть слизьке, нестримно побігло по його голій нозі і по всьому тілу.

Від несподіванки він підняв обидві ноги і з силою ударив ними по своєму похідному розкладному ліжку, на якому лежав його спальний мішок і голосно закричав. Ліжко, не витримавши такого сильного удару, в ту ж мить розвалилося. І коли ми з усього палаткового табору збіглися на цей гучний крик, то побачили нашого горе-натураліста таким, що лежить на підлозі разом зі своїм зламаним ліжком.